+38 (050) 723-00-03

+38 (057) 764-20-82

г. Харьков, пр. Архитектора Алешина, 12/11

 

skype

logo

 

Обучение за рубежом

banner 1

 

Отзывы клиентов

Оксана
Вчера прилетели из "горящего" тунисского тура, и пока не угасли впечатления, пришли в нашу "Чайку"...

Подробнее

---------------------

Алексей
Отлично отдохнули в Доминикане, отель Excellence Punta Cana, спасибо Чайке за великолепный отдых и ...

Подробнее

---------------------

Аня, Харьков
Спасибо большое за самый великлепный отдых в моей жизни!!!))) Удачи вам)

Подробнее

---------------------

Андрей
Летал с вами в Доминикану в отель Excellence Punta Cana 5* на 21 день а/к Air France из Парижа, очень доволен...

Подробнее

---------------------

Светлана
Хочу поблагодарить Аленочку за организацию поездки в Турцию для меня и моей мамы. Особенно благодарна, что...

Подробнее

---------------------

Выдержки из закона "О защите прав потребителей"

                  З А К О Н    У К Р А Ї Н И
    
                    Про захист прав споживачів


  ( Відомості Верховної Ради (ВВР), 1991, N 30, ст.379 )

  ( Вводиться в дію Постановою ВР
    N 1024-XII ( 1024-12 ) від 12.05.91, ВВР, 1991, N 30, ст.380 )
        
        
  ( В редакції Закону
    N 3682-XII ( 3682-12 ) від 15.12.93, ВВР, 1994, N 1, ст. 1 )
     
  ( Із змінами, внесеними згідно із Законами
    N 82/95-ВР  від 02.03.95, ВВР, 1995, N 14, ст. 90
    N 230/95-ВР від 20.06.95, ВВР, 1995, N 23, ст.182
    N 365/97-ВР від 18.06.97, ВВР, 1979, N 35, ст.219
    N 783-XIV ( 783-14 ) від 30.06.99, ВВР, 1999, N 34, ст.274 -
    редакція набирає чинності одночасно з набранням чинності
    Законом про Державний бюджет України на 2000 рік
    N 2438-III ( 2438-14 ) від 24.05.2001, ВВР, 2001, N 31, ст.150
    N 2779-III ( 2779-14 ) від 15.11.2001, ВВР, 2002, N 9, ст.68
    N 2949-III ( 2949-14 ) від 10.01.2002, ВВР, 2002, N 17, ст.120
    N 1252-IV  ( 1252-15 ) від 18.11.2003 )
          

   ( У тексті Закону слова "службова особа державного органу  у
     справах захисту прав  споживачів", "господарюючий суб'єкт",
     "виготівник" у  всіх відмінках замінено відповідно словами
     "службова особа спеціально уповноваженого органу виконавчої
     влади  у   сфері   захисту   прав   споживачів",   "суб'єкт  
     господарської діяльності", "виробник" у відповідних
     відмінках згідно із Законом  N 2949-III ( 2949-14 )
     від 10.01.2002 )

     Цей Закон регулює відносини між споживачами  товарів  (робіт,
послуг)  і  виробниками,  виконавцями,  продавцями в умовах різних
форм власності,  встановлює права споживачів та визначає  механізм
реалізації державного захисту їх прав.
     У цьому Законі  нижченаведені  терміни  вживаються  в  такому
значенні:
     споживач - громадянин, який придбаває, замовляє, використовує
або  має  намір придбати чи замовити товари (роботи,  послуги) для
власних побутових потреб;
     виробник    -   підприємство,   установа,   організація   або
громадянин-підприємець, які виробляють товари для реалізації;
     виконавець -   підприємство,   установа,   організація    або
громадянин-підприємець, які виконують роботи або надають послуги;
     продавець -    підприємство,    установа,   організація   або
громадянин-підприємець,  які  реалізують   товари   за   договором
купівлі-продажу;
     договір - усна чи письмова угода між споживачем  і  продавцем
(виконавцем)  про якість,  терміни,  ціну та інші умови,  за якими
здійснюються  купівля-продаж,  роботи  та  послуги. Письмова угода
може  оформлятися  квитанцією, товарним чи касовим чеком, квитком,
путівкою,  талоном  або  іншими  документами (далі - розрахунковий
документ);  (  Абзац сьомий преамбули із змінами, внесеними згідно
із Законом N 2949-III ( 2949-14 ) від 10.01.2002 )
     недолік -  окрема  невідповідність  товару (роботи,  послуги)
вимогам нормативних документів,  умовам договорів або вимогам,  що
пред'являються  до  нього,  а  також інформації про товар (роботу,
послугу), яка надана виробником (виконавцем, продавцем);
     істотний недолік   -   недолік,  який  робить  неможливим  чи
недопустимим використання товару (роботи,  послуги) відповідно  до
його  цільового призначення, і не може бути усунутий, або для його
усунення  необхідні  великі  затрати праці та часу, або він робить
товар  (роботу,  послугу)  іншим,  ніж  передбачено договором, або
проявляється знову після його усунення; ( Абзац дев'ятий преамбули
із змінами, внесеними згідно із Законом N 2949-III ( 2949-14 ) від
10.01.2002 )
     безпека  товару  (роботи,  послуги)  - відсутність будь-якого
ризику  для  життя,  здоров'я,  майна  споживача  і  навколишнього
природного   середовища   при   звичайних   умовах   використання,
зберігання,  транспортування,  виконання   і   утилізації   товару
(роботи, послуги); ( Преамбулу доповнено абзацом згідно із Законом
N 2949-III ( 2949-14 ) від 10.01.2002 )
     суб'єкти господарської  діяльності - підприємства,  установи,
організації (їх філії,  представництва, відділення), незалежно від
форми    власності,    іноземні    юридичні   особи   (їх   філії,
представництва,   відділення),   фізичні    особи    -    суб'єкти
підприємницької діяльності,  що здійснюють господарську діяльність
на  території  України;  (  Преамбулу  доповнено абзацом згідно із
Законом N 2949-III ( 2949-14 ) від 10.01.2002 )
     термін придатності - термін,  установлений виробником товару,
протягом якого органолептичні,  фізико-хімічні,  медико-біологічні
та інші  показники  товару  в  разі  дотримання  відповідних  умов
зберігання повинні відповідати вимогам нормативних документів.
(  Преамбулу  доповнено  абзацом  згідно  із  Законом  N  2949-III
( 2949-14 ) від 10.01.2002 )
                          Р о з д і л I

                       ЗАГАЛЬНІ  ПОЛОЖЕННЯ


     Стаття 1. Законодавство України про захист прав споживачів

     Законодавство України  про захист прав споживачів складається
з цього  Закону та  інших   актів  законодавства,   що   видаються
відповідно до нього.

     Стаття 2. Міжнародні договори

     Якщо  міжнародним  договором України, згода на обов'язковість
якого  надана  Верховною  Радою України, встановлено інші правила,
ніж  ті,  що є в законодавстві України про захист прав споживачів,
то на її території застосовуються правила міжнародного договору.
(  Стаття  2  із  змінами,  внесеними згідно із Законом N 2949-III
( 2949-14 ) від 10.01.2002 )


                          Р о з д і л II

                  ПРАВА СПОЖИВАЧІВ ТА ЇХ ЗАХИСТ

     Стаття 3. Права споживачів

     Споживачі, які перебувають  на  території  України,  під  час
придбання, замовлення або використання товарів (робіт, послуг) для
задоволення своїх побутових потреб мають право на:
     державний захист своїх прав;
     гарантований рівень споживання;
     належну якість  товарів  (робіт,  послуг),  торговельного  та
інших видів обслуговування;
     безпеку товарів (робіт, послуг);
     необхідну,  доступну,  достовірну та своєчасну інформацію про
товари (роботи,  послуги),  їх кількість,  якість,  асортимент,  а
також  про  їх  виробника  (виконавця,  продавця);  ( Абзац шостий
статті 3 в редакції Закону N 2949-III ( 2949-14 ) від 10.01.2002 )
     відшкодування збитків,    завданих    товарами     (роботами,
послугами)  неналежної  якості,  а  також  майнової  та  моральної
(немайнової)  шкоди,  заподіяної небезпечними для життя і здоров'я
людей  товарами  (роботами,  послугами)  у  випадках, передбачених
законодавством;  (  Абзац  сьомий  статті  3 із змінами, внесеними
згідно  із Законом N 2949-III ( 2949-14 ) від 10.01.2002 )
     звернення до суду та інших уповноважених державних органів за
захистом порушених прав;
     об'єднання в громадські  організації  споживачів  (об'єднання
споживачів).

     Стаття 4. Державний захист прав споживачів

     1.  Держава  забезпечує  громадянам  як  споживачам захист їх
прав,  надає  можливість  вільного вибору товарів (робіт, послуг),
набуття знань і кваліфікації, необхідних для прийняття самостійних
рішень  під  час придбання та використання товарів (робіт, послуг)
відповідно до їх потреб, і гарантує придбання або одержання іншими
законними   способами   товарів  (робіт,  послуг)  в  обсягах,  що
забезпечують рівень споживання, достатній для підтримання здоров'я
і  життєдіяльності. ( Частина перша статті 4 із змінами, внесеними
згідно  із Законом N 2949-III ( 2949-14 ) від 10.01.2002 )
     2.  Державний  захист  прав громадян як споживачів здійснюють
спеціально уповноважений  центральний  орган  виконавчої  влади  у
сфері  захисту прав споживачів та його територіальні органи,  Рада
міністрів   Автономної   Республіки   Крим,    місцеві    державні
адміністрації,       органи       і       установи      державного
санітарно-епідеміологічного   нагляду   України,    інші    органи
виконавчої  влади,  органи  місцевого самоврядування відповідно до
законодавства,  а також судові органи. ( Частина друга статті 4 із
змінами,  внесеними  згідно  із Законом N 82/95-ВР від 02.03.95, в
редакції  Закону N 2949-III ( 2949-14 ) від 10.01.2002 )


     Стаття 5. Повноваження спеціально уповноваженого
               центрального органу виконавчої влади у сфері
               захисту прав споживачів та його територіальних
               органів
(  Назва  статті  5  в  редакції Закону N 2949-III ( 2949-14 ) від
10.01.2002 )

     Спеціально  уповноважений  центральний орган виконавчої влади
у  сфері  захисту  прав  споживачів та його територіальні органи в
Автономній Республіці Крим,  областях, містах Києві та Севастополі
здійснюють державний контроль за дотриманням законодавства України
про захист  прав  споживачів  у  центральних  і  місцевих  органах
виконавчої   влади   та   суб'єктами   господарської   діяльності,
забезпечують  реалізацію  державної  політики  щодо  захисту  прав
споживачів і мають право: ( Абзац перший частини першої статті 5 в
редакції Закону  N 2949-III ( 2949-14 ) від 10.01.2002 )
     1)  давати суб'єктам господарської діяльності обов'язкові для
виконання приписи про припинення порушень прав споживачів;
     2)  перевіряти  у  суб'єктів  господарської  діяльності сфери
торгівлі,  громадського харчування і послуг якість товарів (робіт,
послуг),   додержання  обов'язкових  вимог  щодо  безпеки  товарів
(робіт,  послуг),  а  також  додержання правил торгівлі та надання
послуг.   Входити  безперешкодно  та  обстежувати,  відповідно  до
законодавства,  будь-які виробничі, складські, торговельні та інші
приміщення цих суб'єктів;
     3)  відбирати  у  суб'єктів  господарської  діяльності  сфери
торгівлі,   громадського   харчування  і  послуг  зразки  товарів,
сировини,  матеріалів,  напівфабрикатів, комплектуючих виробів для
перевірки  їх якості на місці або проведення незалежної експертизи
у  відповідних  лабораторіях та інших установах з оплатою вартості
зразків   і   проведених   досліджень   (експертиз)   за   рахунок
суб'єктів  господарської діяльності, що перевіряються.
     Порядок відбору    таких   зразків   визначається   Кабінетом
Міністрів України.
     Проводити контрольні  перевірки  правильності  розрахунків із
споживачами за  надані  послуги  та  реалізовані  товари.  В  разі
неможливості   повернення   зроблених   затрат   їх  відшкодування
відноситься   на  результати  діяльності  суб'єктів  господарської
діяльності.   Порядок   проведення  таких  перевірок  визначається
Кабінетом Міністрів України;
     4)  одержувати  від  суб'єктів  господарської  діяльності, що
перевіряються,  безплатно копії необхідних нормативних  документів
та  інші  відомості,  які  характеризують  якість  товарів (робіт,
послуг),   сировини,   матеріалів,   комплектуючих   виробів,   що
використовуються  для  виробництва  цих  товарів (виконання робіт,
надання  послуг);  (  Пункт  4  частини першої статті 5 в редакції
Закону N 2949-III ( 2949-14 ) від 10.01.2002 )
     5) припиняти  відвантаження  і  реалізацію  товарів,  що   не
відповідають   вимогам   нормативних   документів,   до   усунення
суб'єктами господарської діяльності виявлених недоліків;
     6)  забороняти  суб'єктам господарської діяльності реалізацію
споживачам товарів (виконання робіт, надання послуг):
     на які  немає  документів,  що  засвідчують  їх відповідність
вимогам нормативних документів;
     на які   в   актах   законодавства,   нормативних  документах
встановлено обов'язкові вимоги щодо  забезпечення  безпеки  життя,
здоров'я,  майна  споживачів  і  охорони  навколишнього природного
середовища,  якщо  ці товари (роботи, послуги) внесені до переліку
продукції,  що  підлягає  обов'язковій  сертифікації, але не мають
сертифіката   відповідності  (свідоцтва  про  визнання  іноземного
сертифіката);  (  Абзац третій пункту 6 частини першої статті 5 із
змінами,  внесеними  згідно  із Законом N 2949-III ( 2949-14 ) від
10.01.2002 )
     завезених на   територію   України   без   документів,    які
підтверджують їх належну якість;
     на  яких  термін  придатності  не зазначений або зазначений з
порушенням вимог нормативних документів,  а також товарів,  термін
придатності  яких  минув;  (  Пункт  6  частини  першої  статті  5
доповнено  абзацом  згідно  із  Законом N 2949-III ( 2949-14 ) від
10.01.2002 )
     7) приймати рішення:
     про припинення  у  сфері торгівлі,  громадського харчування і
послуг продажу та виробництва товарів,  виконання робіт і  надання
послуг,  що  не  відповідають вимогам нормативно-правових актів та
нормативних документів, - до усунення виявлених недоліків; ( Абзац
другий  пункту  7  частини  першої  статті 5 із змінами, внесеними
згідно із Законом N 2949-III ( 2949-14 ) від 10.01.2002 )
     про тимчасове   припинення  діяльності  підприємств  торгівлі
(секцій, відділів), громадського харчування, сфери послуг, складів
підприємств оптової і роздрібної торгівлі та організацій незалежно
від  форм  власності,  що  систематично  реалізують  недоброякісні
товари,  порушують  правила  торгівлі  та  надання  послуг,  умови
зберігання та транспортування товарів,  -  до  усунення  виявлених
недоліків;
     8)  опломбовувати  у порядку, передбаченому законодавством, у
сфері   торгівлі,  громадського  харчування  і  послуг  виробничі,
складські,  торговельні та інші приміщення,  а також несправні,  з
невірними  показаннями,  з  пошкодженим  повірочним тавром або без
нього,  чи  з  таким,  термін   дії   якого   закінчився,   засоби
вимірювальної    техніки,    за    допомогою   яких   здійснюється
обслуговування  споживачів,  з  наступним  повідомленням  про   це
територіальних   органів  спеціально  уповноваженого  центрального
органу виконавчої влади  у  сфері  стандартизації,  метрології  та
сертифікації;  ( Пункт 8 частини першої статті 5 в редакції Закону
N 2949-III ( 2949-14 ) від 10.01.2002 )
     9) вилучати  неякісні товари,  документи,  інші предмети,  що
свідчать про порушення прав споживачів;
     10) подавати до суду позови про захист прав споживачів;
     11) передавати матеріали перевірок на дії  осіб,  що  містять
ознаки злочину, органам дізнання чи попереднього слідства;
     12) накладати  на  винних  осіб  у   випадках,   передбачених
законодавством, адміністративні стягнення;
     13)  накладати  на  суб'єкти  господарської  діяльності сфери
торгівлі,  громадського  харчування  і  послуг,  в  тому  числі на
громадян-підприємців,  стягнення, передбачені  статтею  23   цього
Закону, в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.
     Результати   перевірок   суб'єктів  господарської  діяльності
службовими особами спеціально уповноваженого  центрального  органу
виконавчої   влади   у  сфері  захисту  прав  споживачів  та  його
територіальних органів оформлюються відповідними актами. ( Частина
друга  статті  5  в  редакції  Закону  N  2949-III ( 2949-14 ) від
10.01.2002 )
     Порядок припинення   відвантаження   і   реалізації   товарів
суб'єктами   господарської   діяльності,   тимчасового  припинення
виробництва  товарів, виконання робіт і надання послуг, діяльності
підприємств  торгівлі,  громадського  харчування і сфери послуг, а
також  вилучення неякісних товарів, документів та інших предметів,
що   свідчать   про   порушення   прав   споживачів,  визначається
законодавчими актами України.


     Стаття 6. Повноваження інших  органів   виконавчої
               влади щодо захисту прав споживачів

     Інші органи виконавчої влади здійснюють державний захист прав
споживачів   у   межах   своєї   компетенції,   визначеної  чинним
законодавством.
(  Стаття  6  із  змінами,  внесеними згідно із Законом N 2949-III
( 2949-14 ) від 10.01.2002 )

     Стаття 7. Обов'язки і відповідальність службових осіб органів
               виконавчої влади,  які здійснюють захист прав
               споживачів

     Службові  особи  органів  виконавчої  влади,  які  здійснюють
захист    прав    споживачів,   зобов'язані   суворо   додержувати
законодавства України, а також прав громадян, підприємств, установ
та організацій,  що  охороняються  законом.  Вони  зобов'язані  не
розголошувати   відомості,   отримані  під  час  здійснення  своїх
повноважень і  які  становлять  державну  або  іншу  таємницю,  що
охороняється  законом.  За  невиконання  або  неналежне  виконання
службовими  особами  своїх   обов'язків   вони   притягаються   до
відповідальності згідно з чинним законодавством.
(  Стаття  7  із  змінами,  внесеними згідно із Законом N 2949-III
( 2949-14 ) від 10.01.2002 )

     Стаття 8. Розгляд   скарг   на  рішення  органів  виконавчої
               влади,  що  здійснюють  захист   прав  споживачів,
               їх службових осіб, а також на дії таких  осіб

     Скарги  на  рішення  органів  виконавчої влади, що здійснюють
захист  прав  споживачів,  їх службових осіб, а також на дії таких
осіб розглядаються в порядку, визначеному законодавством.
     Подання скарги не зупиняє виконання рішення органу виконавчої
влади,  що здійснює захист прав споживачів, його службових осіб, а
також дій таких осіб.
(  Стаття  8  із  змінами,  внесеними згідно із Законом N 2949-III
( 2949-14 ) від 10.01.2002 )

     Стаття 9. Відносини органів  виконавчої  влади,  що
               здійснюють     захист     прав    споживачів,    з
               правоохоронними органами

     Працівники правоохоронних органів подають допомогу  службовим
особам   органів  виконавчої  влади,  що  здійснюють  захист  прав
споживачів,  у  виконанні  ними службових обов'язків та припиняють
незаконні  дії громадян, які перешкоджають виконанню покладених на
них функцій.
(  Стаття  9  із  змінами,  внесеними згідно із Законом N 2949-III
( 2949-14 ) від 10.01.2002 )


     Стаття 10. Правовий захист службових осіб спеціально
                уповноваженого центрального органу виконавчої
                влади у сфері захисту прав споживачів та його
                територіальних органів
(  Назва  статті  10  в редакції Закону N 2949-III ( 2949-14 ) від
10.01.2002 )

     1. службова особа спеціально уповноваженого органу виконавчої
влади   у  сфері  захисту  прав  споживачів  при  виконанні  своїх
службових обов'язків перебуває під захистом закону.
     Держава гарантує захист життя,  здоров'я,  честі, гідності та
майна  службової особи спеціально уповноваженого органу виконавчої
влади  у  сфері  захисту  прав  споживачів  і  членів її сім'ї від
злочинних посягань та інших протиправних дій.
     2.   Усі  службові  особи  спеціально  уповноваженого  органу
виконавчої  влади  у  сфері  захисту  прав  споживачів  підлягають
державному  обов'язковому страхуванню за рахунок коштів державного
бюджету.
     Порядок  та  умови  страхування  службової  особи  спеціально
уповноваженого  органу  виконавчої  влади  у  сфері  захисту  прав
споживачів встановлюються Кабінетом Міністрів України.
     3.  Образа  службової  особи спеціально уповноваженого органу
виконавчої  влади  у  сфері захисту прав споживачів, а також опір,
погроза,  насильство  та  інші  дії,  які  перешкоджають виконанню
покладених  на  неї  завдань, тягнуть за собою встановлену законом
відповідальність.
     У разі каліцтва чи  інвалідності,  що  сталися  у  зв'язку  з
виконанням   службових   обов'язків,   службова  особа  спеціально
уповноваженого  органу  виконавчої  влади  у  сфері  захисту  прав
споживачів   одержує   компенсацію   в   розмірі  від  річного  до
п'ятирічного   грошового  утримання  залежно  від  ступеня  втрати
працездатності,  а  в разі її загибелі із зазначеної причини сім'ї
загиблого виплачується одноразова допомога в розмірі десятирічного
грошового утримання за останньою посадою.
     Збитки,    завдані    майну    службової   особи   спеціально
уповноваженого  органу  виконавчої  влади  у  сфері  захисту  прав
споживачів  або  членів  її  сім'ї  у  зв'язку  з  виконанням  нею
службових  обов'язків,  компенсуються  в повному обсязі за рахунок
коштів  державного  бюджету  з  наступним  стягненням  цієї суми з
винних осіб.
     (  Частину  четверту  статті  10 виключено на підставі Закону
N 365/97-ВР від 18.06.97 )

     Стаття 10-1. Повноваження органів місцевого самоврядування
                  щодо захисту прав споживачів

     Органи місцевого  самоврядування   з   метою   захисту   прав
споживачів  мають  право  створювати  при  їх  виконавчих  органах
структурні  підрозділи  з  питань  захисту  прав  споживачів,  які
вправі:

     розглядати звернення  споживачів,  консультувати  їх з питань
захисту прав споживачів;

     аналізувати договори, що укладаються продавцями (виконавцями,
виробниками) із споживачами, з метою виявлення умов, які обмежують
права споживачів;

     при виявленні  товарів  (робіт,  послуг)  неналежної  якості,
фальсифікованих, небезпечних для життя, здоров'я, майна споживачів
чи/та навколишнього природного  середовища  терміново  повідомляти
про  це  відповідні  територіальні  органи  у справах захисту прав
споживачів, інші органи, що здійснюють контроль і нагляд за якістю
і безпекою товарів (робіт, послуг);

     у випадках   виявлення   продажу  товарів  (виконання  робіт,
надання послуг),  які не супроводжуються  доступною,  достовірною,
необхідною  інформацією  та  відповідними супровідними документами
або з  простроченими  термінами  придатності,  призупиняти  продаж
товарів   (виконання   робіт,   надання  послуг)  до  пред'явлення
інформації,  супровідних документів або припиняти  продаж  товарів
(виконання робіт, надання послуг);

     готувати подання  до органу,  який видав дозвіл на здійснення
відповідного  виду   діяльності,   для   вирішення   питання   про
призупинення дії цього дозволу чи про дострокове його анулювання у
разі систематичного порушення прав споживачів;

     подавати до суду позови про захист прав споживачів.
(  Закон  доповнено  статтею  10-1  згідно  із  Законом N 2949-III
( 2949-14 ) від 10.01.2002 )

     Стаття 11. Гарантований рівень споживання

     Гарантований рівень споживання забезпечується:
     стимулюванням виробництва товарів, виконання робіт та надання
послуг;
     запровадженням у  разі  необхідності  нормованого   розподілу
товарів,   якщо   немає  гарантій  їх  вільного  придбання  кожним
споживачем;
     запровадженням компенсаційних виплат, різних видів допомоги і
пільг громадянам.

     Стаття 12. Право споживача на належну якість товарів (робіт,
                послуг)

     1.  Споживач  має  право  вимагати  від  продавця (виробника,
виконавця),  щоб якість придбаного ним товару  (виконаної  роботи,
наданої  послуги) відповідала вимогам нормативно-правових актів та
нормативних  документів,  умовам договорів, а також інформації про
товар   (роботу,   послугу),   яку   надає   продавець  (виробник,
виконавець).  (  Частина  перша  статті  12  із змінами, внесеними
згідно із Законом N 2949-III ( 2949-14 ) від 10.01.2002 )

     2. Вимоги до товару (роботи,  послуги) щодо його безпеки  для
життя,   здоров'я   і  майна  споживачів,  а  також  навколишнього
природного середовища встановлюються нормативними документами.
     Щодо окремих  груп  товарів  (робіт,  послуг)  вказані вимоги
встановлюються законодавчими актами України.
     Реалізація інтересів   споживачів  у  встановленні  вимог  до
якості  товарів  (робіт,  послуг)  забезпечується  правом   участі
об'єднань  споживачів  у  розробці нормативних документів згідно з
чинним законодавством.
     3.  Продавець  (виробник,  виконавець)  зобов'язаний передати
споживачеві  товар  (роботу,  послугу),  який за якістю відповідає
вимогам  нормативних  документів,   умовам   договору,   а   також
інформації  про  товар (роботу,  послугу),  що надається продавцем
(виробником, виконавцем).
     На товари,  що завозяться на територію України,  повинен бути
передбачений чинним законодавством документ,  який підтверджує  їх
належну якість.
     4.    Виробник    (виконавець)    зобов'язаний    забезпечити
можливість  використання товару (результатів виконаної роботи)  за
призначенням   протягом   терміну   його   служби,   передбаченого
нормативним  документом  або  встановленого ним за домовленістю із
споживачем,  а в разі відсутності таких  термінів  -  протягом  10
років.
     Виробник  зобов'язаний  забезпечити  технічне  обслуговування
та  гарантійний  ремонт  товару,  а  також  випуск  і поставку для
підприємств,  що здійснюють технічне обслуговування та  ремонт,  в
необхідних  обсягах  і асортименті запасних частин протягом усього
терміну його виробництва,  а після зняття з виробництва - протягом
терміну  служби,  в  разі відсутності такого терміну - протягом 10
років.


     Стаття 13. Гарантійні зобов'язання

     1.   Виробник   (виконавець)   забезпечує   нормальну  роботу
(застосування,  використання)  товару  (роботи,  послуги),  в тому
числі  комплектуючих  виробів,  протягом   гарантійного   терміну,
встановленого  законодавством  або  нормативними  документами, а в
разі  їх  відсутності  -  договором. ( Абзац перший частини першої
статті  13  із  змінами,  внесеними  згідно  із Законом N 2949-III
( 2949-14 ) від 10.01.2002 )
     Гарантійні терміни на комплектуючі  вироби  повинні  бути  не
меншими,  ніж  гарантійний термін на основний виріб,  якщо інше не
передбачено законодавством чи договором.
     2. Гарантійний  термін  має  зазначатися  в паспорті на товар
(роботу,  послугу) або на його етикетці  чи  в  будь-якому  іншому
документі, що додається до товару (роботи, послуги).
     Для лікарських засобів, харчових продуктів, виробів побутової
хімії,   парфюмерно-косметичних   та   інших   товарів,   споживчі
властивості  яких  можуть  з  часом  погіршуватися   і   становити
небезпеку  для життя,  здоров'я,  майна і навколишнього природного
середовища,  встановлюється термін придатності,  який зазначається
на етикетках, упаковці або в інших документах, що додаються до них
при  продажу,  і  який  вважається  гарантійним  терміном.  Термін
придатності обчислюється від дати виготовлення, яка також має бути
вказана на етикетці або в інших  документах,  і  визначається  або
часом,  протягом  якого  товар  є придатним для використання,  або
датою, до настання якої товар є придатним для використання.
(  Абзац  другий  частини  другої  статті 13 із змінами, внесеними
згідно із Законом N 2949-III ( 2949-14 ) від 10.01.2002 )
     Продаж  товарів, на яких термін придатності не зазначений або
зазначений  з  порушенням  вимог  нормативних документів,  а також
товарів,  термін  придатності  яких  минув, забороняється. ( Абзац
третій  частини  другої  статті  13  в  редакції Закону N 2949-III
( 2949-14 ) від 10.01.2002 )
     На сезонні товари (одяг,  хутряні вироби та інші) гарантійний
термін   обчислюється   з   початку   відповідного   сезону,    що
встановлюється Кабінетом Міністрів України.
     3. При  продажу  товарів  за  зразками,  поштою,  а  також  у
випадках,  коли  час  укладання  договору  купівлі-продажу  і  час
передачі  товару  споживачеві  не  збігаються,гарантійні   терміни
обчислюються  від  дня  доставки товару споживачеві,  а якщо товар
потребує спеціальної установки (підключення) чи  складання  -  від
дня їх здійснення.  Якщо день доставки, установки (підключення) чи
складання товару,  а також передачі  нерухомого  майна  встановити
неможливо  або  якщо  майно  перебувало  у  споживача до укладання
договору   купівлі-продажу   -   від   дня   укладання    договору
купівлі-продажу.
     4. Стосовно   товарів  (робіт,  послуг),  на  які  гарантійні
терміни не встановлено,  споживач має  право  пред'явити  продавцю
(виробнику,  виконавцю)  відповідні  вимоги,  якщо  недоліки  були
виявлені протягом шести місяців,  а стосовно нерухомого майна - не
пізніше трьох років від дня передачі їх споживачеві.
     5. При  виконанні  гарантійних  ремонтів  гарантійний  термін
збільшується  на  час  перебування  товару  (роботи,  послуги)   в
ремонті.
     Зазначений час обчислюється від дня,  коли споживач звернувся
з вимогою про усунення недоліків.
     6. При обміні товару  його  гарантійний  термін  обчислюється
заново від дня обміну.


     Стаття 14. Права  споживача  в  разі  придбання  ним  товару
                неналежної якості

     1. Споживач при виявленні недоліків чи  фальсифікації  товару
протягом  гарантійного  терміну  в  порядку та строки, встановлені
законодавством,  і  на  підставі обов'язкових для сторін правил чи
договору,  має  право  за  своїм вибором вимагати від продавця або
виробника:  (  Абзац  перший  частини першої статті 14 із змінами,
внесеними   згідно   із   Законом  N  2779-III  (  2779-14  )  від
15.11.2001 )
     а) безоплатного усунення недоліків  товару  або відшкодування
витрат на їх виправлення споживачем чи третьою особою;
     б)  заміни  на  товар  аналогічної  марки  (моделі, артикулу,
модифікації) належної якості;
     в) відповідного зменшення його купівельної ціни;
     г)  заміни  на  такий же товар іншої марки (моделі, артикулу,
модифікації) з відповідним перерахуванням купівельної ціни;
     д) розірвання договору та  відшкодування  збитків,  яких  він
зазнав.
     Стосовно непродовольчих товарів,  що були у  використанні  та
реалізовані  через  роздрібні  комісійні торговельні підприємства,
вимоги споживача,  зазначені у цьому  пункті,  задовольняються  за
згодою продавця.
     Згідно з цим пунктом задовольняються  вимоги  споживача  щодо
товарів, термін гарантії на які не закінчився.
     2. Вимоги  споживача,  встановлені  пунктом  1  цієї  статті,
пред'являються  за  вибором споживача продавцеві за місцем купівлі
товару,  виробнику  або  підприємству,  що  виконує  їх функції за
місцезнаходженням споживача.
     Зазначені вимоги  за  місцезнаходженням  споживача  виконують
також  створені  власником  продавця  торговельні  підприємства та
філії,  що  здійснюють  продаж  аналогічних  придбаним  споживачем
товарів, або підприємства, на які ці функції покладено на підставі
договору.  Функції  представників підприємств-виробників виконують
їх  представництва  та  філії, створені виробниками для цієї мети,
або   підприємства,  які  виконують  вказані  вимоги  на  підставі
договору з виробником.
     Продавець  і  виробник  під  час  продажу (реалізації) товару
зобов'язані інформувати споживача про підприємства,  які виконують
вимоги,  встановлені пунктами 1 і 2 цієї статті.  У разі ненадання
такої   інформації   вони   несуть  відповідальність,  встановлену
статтями  18  і  23  цього  Закону.  ( Абзац третій частини другої
статті  14  із  змінами,  внесеними  згідно  із Законом N 2949-III
( 2949-14 ) від 10.01.2002 )
     3.   Продавець,   виробник   (підприємство,   що  виконує  їх
функції) зобов'язані прийняти товар неналежної якості у  споживача
і задовольнити його вимоги.
     Доставка великогабаритних товарів і товарів вагою понад п'ять
кілограмів   продавцю,  виробнику  (підприємству,  що  виконує  їх
функції)  та  їх  повернення  споживачеві  здійснюються  силами  і
засобами   продавця,   виробника   (підприємства,  що  виконує  їх
функції).
     У разі  невиконання  цього зобов'язання,  а також відсутності
продавця,  виробника  (підприємства,  що  виконує  їх  функції)  у
місцезнаходженні  споживача  доставка  і повернення товарів можуть
бути здійснені споживачем за їх рахунок.
     4.  За  наявності  товару  вимога  споживача  про його заміну
підлягає негайному задоволенню,  а в разі  необхідності  перевірки
якості - протягом 14 днів або за домовленістю сторін.
     У разі  відсутності  товару  вимога  споживача   про   заміну
підлягає  задоволенню  у  двомісячний  термін  з  часу відповідної
заяви. Якщо  задовольнити вимогу споживача  про  заміну  товару  у
встановлений  термін  неможливо,  споживач вправі за своїм вибором
пред'явити   продавцю,  виробнику  (підприємству,  що  виконує  їх
функції) інші вимоги,  передбачені підпунктами "а",  "в", "г", "д"
пункту 1 цієї статті.
     5.  Під  час  заміни товару з недоліками на товар аналогічної
марки  (моделі,  артикулу,  модифікації)  належної якості, ціна на
який змінилася, перерахунок вартості не провадиться.
     Під  час  заміни  товару з недоліками на такий же товар іншої
марки   (моделі,   артикулу,   модифікації)  перерахунок  вартості
провадиться виходячи з цін, що діяли на час обміну.
     При розірванні  договору  розрахунки  із  споживачем  у  разі
підвищення ціни на товар провадяться виходячи з його  вартості  на
час  пред'явлення  відповідної  вимоги,  а  у разі зниження ціни -
виходячи  з  вартості  товару  на  час купівлі. Гроші, сплачені за
товар,  повертаються  споживачеві  у день розірвання договору, а у
разі  неможливості  повернути гроші у день розірвання договору - в
інший термін за домовленістю сторін, але не пізніше ніж протягом 7
днів.  (  Абзац  третій  частини  п'ятої  статті  14  із  змінами,
внесеними   згідно   із   Законом  N  2949-III  (  2949-14  )  від
10.01.2002 )
     6. У   разі   придбання   споживачем   продовольчих   товарів
неналежної якості продавець зобов'язаний  замінити  їх  на  якісні
товари або повернути споживачеві сплачені ним гроші,  якщо вказані
недоліки  виявлені  у  межах  терміну   придатності.   При   цьому
розрахунки  із  споживачем  провадяться  в порядку,  передбаченому
частиною третьою пункту 5 цієї статті.
     7. При пред'явленні споживачем вимоги про безоплатне усунення
недоліків товару вони повинні бути усунуті протягом 14 днів або за
згодою сторін в інший термін.
     На письмову вимогу споживача на час ремонту йому надається (з
доставкою) товар аналогічної марки (моделі, артикулу, модифікації)
незалежно  від  моделі.  Для  цього  виробник  разом  з  продавцем
зобов'язані   на   договірній  основі  передбачати  обмінний  фонд
товарів.  Перелік  таких  товарів визначається Кабінетом Міністрів
України.  (  Абзац  другий  частини  сьомої  статті 14 із змінами,
внесеними   згідно   із   Законом  N  2949-III  (  2949-14  )  від
10.01.2002 )
     За кожний   день   затримки   виконання  вимоги  про  надання
товару  аналогічної  марки  (моделі,  артикулу, модифікації) та за
кожний  день затримки усунення недоліків понад установлений термін
(14  днів)  споживачеві  виплачується  неустойка  в розмірі одного
відсотка вартості товару.
     При усуненні  недоліків  шляхом  заміни комплектуючого виробу
або  складової  частини  товару,  на  які  встановлено  гарантійні
терміни,   гарантійний  термін  на  новий  комплектуючий  виріб  і
складову частину обчислюється від дня  видачі  споживачеві  товару
після ремонту.
     8.   Споживач  має  право  пред'явити  виробнику  вимогу  про
безоплатне усунення недоліків товару після закінчення гарантійного
терміну.  Ця вимога може бути пред'явлена  протягом  установленого
терміну  служби,  а якщо такий не встановлено - протягом 10 років,
якщо в товарі були виявлені  істотні  недоліки,  допущені  з  вини
виробника.  Якщо  ця  вимога  не задоволена у терміни, передбачені
пунктом 7  цієї  статті,  споживач  має  право  за  своїм  вибором
пред'явити  виробнику  інші  вимоги,  встановлені  пунктом  1 цієї
статті.
     9. Вимоги    споживача   розглядаються   після   пред'явлення
споживачем  розрахункового  документу,  а  щодо  товарів,  на  які
встановлено  гарантійні  терміни,  - технічного паспорта чи іншого
документа,  що  його замінює з позначкою про дату продажу. ( Абзац
перший  частини дев'ятої статті 14 із змінами, внесеними згідно із
Законом N 2949-III ( 2949-14 ) від 10.01.2002 )
     Під час  продажу   товару   продавець   зобов'язаний   видати
споживачеві  розрахунковий  документ,  що засвідчує факт купівлі з
позначкою про дату продажу. ( Абзац другий частини дев'ятої статті
14   із   змінами,   внесеними   згідно   із  Законом  N  2949-III
( 2949-14 ) від 10.01.2002 )
     У разі   втрати  споживачем  технічного  паспорта  чи  іншого
документа, що його замінює, їх відновлення здійснюється у порядку,
визначеному законодавством.
     10.  Виробник  зобов'язаний  відшкодувати всі збитки продавця
(підприємства,  що виконує його функції), який розглядає претензію
споживача до виробленого товару.
     Продавець  (виробник)  товарів зобов'язаний у місячний термін
відшкодувати підприємству,  що виконує його функції,  збитки, яких
воно   зазнало   у   зв'язку   із  задоволенням  вимог  споживача,
передбачених цією статтею.
     11. Вимоги,  встановлені  пунктом 1 цієї статті щодо товарів,
виготовлених    за    межами    України    або     придбаних     у
посередників, задовольняються за рахунок продавця.
     У цьому разі продавець може вимагати  відшкодування  завданих
йому збитків третіми особами.
     12. Вимоги  споживача,   передбачені     цією   статтею,   не
підлягають  задоволенню,  якщо  продавець, виробник (підприємство,
що виконує  їх  функції)  доведуть,  що  недоліки  товару  виникли
внаслідок  порушення  споживачем  правил  користування товаром або
його зберігання.  Споживач має  право  брати  участь  у  перевірці
якості товару особисто або через свого представника.

(  Стаття  14  із  змінами, внесеними згідно із Законом N 2949-III
( 2949-14 ) від 10.01.2002 )

     Стаття 15. Права споживача у разі порушення виконавцем  умов
                договору про виконання робіт і надання послуг

     1. Споживач  має право відмовитися від договору про виконання
робіт і надання послуг  і  вимагати  відшкодування  збитків,  якщо
виконавець  своєчасно  не  приступає  до  виконання  договору  або
виконує роботу так повільно,  що закінчити її у визначений  термін
стає неможливим.
     2. Якщо під час виконання  робіт  або  надання  послуг  стане
очевидним,  що  їх  не  буде  виконано  згідно з умовами договору,
споживач має право призначити  виконавцю  відповідний  термін  для
усунення недоліків,  а в разі невиконання цієї вимоги у визначений
термін - розірвати договір і вимагати  відшкодування  збитків  або
доручити виправлення недоліків третій особі за рахунок виконавця.
     3.  У  разі  виявлення  недоліків у виконаній роботі (наданій
послузі) споживач має право за своїм вибором вимагати:
     безоплатного усунення недоліків у виконаній  роботі  (наданій
послузі);
     відповідного зменшення   ціни   виконаної   роботи   (наданої
послуги);
     безоплатного виготовлення іншої речі з такого ж  матеріалу  і
такої ж якості чи повторного виконання роботи;
     відшкодування завданих  йому  збитків  з  усуненням недоліків
виконаної роботи (наданої послуги) своїми силами чи із  залученням
третьої особи.
     Зазначені вимоги  підлягають  задоволенню  у  разі  виявлення
недоліків під час приймання виконаної роботи (наданої послуги) або
під  час  її виконання (надання),  а у разі неможливості виявлення
недоліків під час приймання виконаної роботи (наданої  послуги)  -
протягом гарантійного чи іншого терміну,  встановленого договором,
чи  протягом  шести  місяців  з  дня  прийняття  виконаної  роботи
(наданої  послуги)  у  разі  відсутності  гарантійного  чи  іншого
терміну, встановленого договором.
( Частина третя статті 15 в редакції Закону N 2949-III ( 2949-14 )
від 10.01.2002 )
     4. За  наявності  у роботах (послугах) істотних відступів від
умов договору або інших  істотних  недоліків  споживач  має  право
вимагати розірвання договору та відшкодування збитків.
     Якщо істотні відступи від  умов  договору  або  інші  істотні
недоліки  було виявлено в роботі (послузі),  виконаній з матеріалу
споживача,  споживач має  право  вимагати  за  своїм  вибором  або
виконання  її  з  такого  ж  матеріалу  виконавця,  або розірвання
договору і відшкодування збитків.
     Зазначені  вимоги можуть бути пред'явлені споживачем протягом
термінів, передбачених нормативно-правовими актами та нормативними
документами, умовами  договору,  а  в   разі   відсутності   таких
термінів  -  протягом  10  років.  (  Частину  четверту  статті 15
доповнено  абзацом  згідно  із  Законом N 2949-III ( 2949-14 ) від
10.01.2002 )
     5.  Якщо  виконавець  не виконує, прострочує виконання роботи
(надання послуги) згідно з договором,  він за кожний день (годину,
якщо   тривалість  виконання  визначена  у  годинах)  прострочення
сплачує споживачеві пеню у розмірі трьох відсотків вартості роботи
(послуги),  якщо  інше не передбачено законодавством.  У разі коли
вартість  роботи  (послуги)  не  визначено,   виконавець   сплачує
споживачеві неустойку в розмірі трьох відсотків загальної вартості
замовлення.
     Сплата виконавцем  неустойки  (пені),  встановленої  в   разі
невиконання,   прострочення   виконання   або  іншого  неналежного
виконання   зобов'язання,   не   звільняє   його   від   виконання
зобов'язання в натурі. ( Частина п'ята статті 15 в редакції Закону
N 2949-III ( 2949-14 ) від 10.01.2002 )
     6. Виконавець   не   несе   відповідальності  за  недоліки  у
виконаних роботах або  наданих  послугах,  якщо  доведе,  що  вони
виникли  з  вини  самого  споживача  чи внаслідок дії непереборної
сили.  (  Частину  шоста статті 15 із змінами, внесеними згідно із
Законом N 2949-III ( 2949-14 ) від 10.01.2002 )
     7.  Про  відступи від умов договору та інші недоліки в роботі
(послузі),  що  не  могли  бути виявлені при звичайному способі її
прийняття, споживач зобов'язаний повідомити виконавцеві не пізніше
трьох  діб  після  їх  виявлення.  (  Частина  сьома  статті 15 із
змінами,  внесеними  згідно  із Законом N 2949-III ( 2949-14 ) від
10.01.2002 )
     8.  Виконавець  залежно  від  характеру і специфіки виконаної
роботи   (наданої   послуги)   зобов'язаний   видати   споживачеві
розрахунковий   документ,   що  засвідчує  факт  виконання  роботи
(надання  послуги).  (  Частина восьма статті 15 в редакції Закону
N 2949-III ( 2949-14 ) від 10.01.2002 )
     9. Виконавець зобов'язаний протягом місяця відшкодувати збит-
ки,  що виникли у зв'язку з втратою, псуванням чи пошкодженням ре-
чі,  прийнятої  ним  від споживача для виконання робіт або надання
послуг.  Виконавець не звільняється від відповідальності, якщо рі-
вень його наукових і технічних знань не дав змоги виявити особливі
властивості речі,  прийнятої ним від споживача для виконання робіт
або надання послуг.
     10. Виконавець  несе  відповідальність  за  шкоду,  заподіяну
життю,  здоров'ю або майну  споживача,  що  виникла  у  зв'язку  з
використанням    речей,    матеріалів,    обладнання,    приладів,
інструментів,  пристосувань  чи  інших  засобів,  необхідних   для
виконання  ним  робіт  або  надання  послуг,  незалежно від знання
виконавцем їх властивостей.


     Стаття 16. Право споживача на безпеку товарів (робіт, послуг)

     1. Споживач має право на те,  щоб товари (роботи, послуги) за
звичайних умов їх використання,  зберігання і транспортування були
безпечними для  його  життя,  здоров'я,  навколишнього  природного
середовища, а також не завдавали шкоди його майну.
     У разі   відсутності   нормативних   документів, що   містять
обов'язкові вимоги до товару (роботи, послуги), використання якого
може  завдати  шкоди  життю,  здоров'ю  споживача,   навколишньому
природному середовищу,  а також майну споживача, відповідні органи
виконавчої  влади, що здійснюють державний захист прав споживачів,
зобов'язані  негайно  заборонити випуск і реалізацію таких товарів
(виконання  робіт,  надання послуг). ( Абзац другий частини першої
статті  16  із  змінами,  внесеними  згідно  із Законом N 2949-III
( 2949-14 ) від 10.01.2002 )

     2. На   товари  (наслідки  робіт),  використання  яких  понад
визначений термін є небезпечним  для  життя,  здоров'я  споживача,
навколишнього природного середовища або може заподіяти шкоду майну
споживача,  встановлюється термін служби (термін придатності).  Ці
вимоги  можуть поширюватись як на виріб у цілому,  так і на окремі
його частини.
     Виробник    (виконавець,   продавець)   повинен   попереджати
споживача  про  наявність  терміну  служби  (придатності)   товару
(наслідків  роботи)  або  його  частини,  обов'язкові  умови  його
використання та можливі наслідки в разі їх  невиконання,  а  також
про необхідні дії після закінчення цього терміну.
     3. Якщо для безпечного використання товарів (робіт,  послуг),
їх зберігання, транспортування та утилізації необхідно додержувати
спеціальних  правил,  виробник (виконавець) зобов'язаний розробити
такі правила та довести їх до продавця або споживача,а продавець -
до споживача.
     4. Товари (роботи,  послуги), на які актами законодавства або
іншими нормативними  документами  встановлено  обов'язкові  вимоги
щодо  забезпечення безпеки життя,  здоров'я споживачів,  їх майна,
навколишнього  природного  середовища,   підлягають   обов'язковій
сертифікації   згідно   з  чинним  законодавством.  Реалізація  та
використання таких товарів (у  тому  числі  імпортних),  виконання
робіт    та   надання   послуг   без   сертифіката   відповідності
забороняються.
     Підставою для дозволу на ввезення таких товарів на  територію
України є поданий  до  митних  органів  сертифікат  відповідності,
виданий або визнаний уповноваженими на те органами.
     Відповідальність за  порушення  вимог  щодо  безпеки  товарів
(робіт,   послуг),  передбачених  цим  пунктом,  визначається  цим
Законом та іншими законодавчими актами.
     5. Якщо  встановлено,  що  при  додержанні  споживачем правил
використання,  зберігання чи  транспортування  товарів  (наслідків
робіт)  вони  завдають  або можуть завдати шкоди життю,  здоров'ю,
майну  споживача  чи навколишньому природному середовищу, виробник
(виконавець,   продавець)   зобов'язаний   негайно   припинити  їх
виробництво (реалізацію) до усунення причин шкоди,  а в необхідних
випадках  -  вжити заходів до вилучення їх з обороту і відкликання
від споживачів.
     Якщо причини,   що   завдають   шкоди,   усунути   неможливо,
виробник  (виконавець)  зобов'язаний  зняти  такі  товари (роботи,
послуги)   з  виробництва,  вилучити  з  обороту,  відкликати  від
споживачів.  У разі  невиконання  цих  обов'язків  зняття  товарів
(робіт,  послуг) з виробництва,  вилучення з обороту і відкликання
від  споживачів  провадиться за приписом органів виконавчої влади,
що здійснюють контроль за безпекою товарів (робіт, послуг).
(  Абзац  другий  частини  п'ятої  статті 16 із змінами, внесеними
згідно із Законом N 2949-III ( 2949-14 ) від 10.01.2002 )
     Виробник  (виконавець)  зобов'язаний  відшкодувати  у повному
обсязі завдані споживачам збитки, пов'язані з відкликанням товарів
(робіт, послуг).
     6. Створюючи новий (модернізований) товар, розробник  повинен
подати технічну документацію відповідному  органу  для  проведення
державної експертизи на його відповідність  вимогам  щодо  безпеки
життя,  здоров'я  і  майна  споживачів,  а   також   навколишнього
природного середовища.
     7. Виробник (виконавець) зобов'язаний інформувати споживача
про можливий ризик і про  безпечне  використання  товару  (роботи,
послуги) за допомогою прийнятих у міжнародній практиці позначень.

     Стаття 17. Майнова відповідальність за шкоду, заподіяну
                товарами (роботами, послугами) неналежної
                якості

     1. Шкода,  заподіяна  життю,  здоров'ю  або  майну  споживача
товарами   (роботами,   послугами),   що   містять  конструктивні,
виробничі,  рецептурні або інші недоліки, підлягає відшкодуванню в
повному  обсязі,  якщо законодавством не передбачено більш високої
міри відповідальності.
     2. Право  вимагати  відшкодування заподіяної шкоди визнається
за кожним потерпілим споживачем незалежно від того,  перебував він
чи   не   перебував   у   договірних   відносинах   з   виробником
(виконавцем,продавцем).   Таке   право    зберігається    протягом
встановленого  терміну служби (терміну придатності),  а якщо такий
не  встановлено  -  протягом  10  років з часу виготовлення товару
(прийняття роботи, послуги).
     3. Відповідальність перед споживачем за  шкоду,  зазначену  в
пункті 1 цієї статті, несе сторона, яка її заподіяла.
     4.  Виробник  (виконавець)  несе  відповідальність  за шкоду,
заподіяну   життю,  здоров'ю  або  майну  споживача  у  зв'язку  з
використанням матеріалів,  обладнання,  приладів,  інструментів та
інших  засобів,  необхідних  для  виробництва  товарів  (виконання
робіт,  надання послуг),  незалежно  від  рівня  його  наукових  і
технічних знань.
     5.   Виробник   (виконавець,   продавець)   звільняється  від
відповідальності,  якщо  доведе,  що шкоду заподіяно з вини самого
споживача   внаслідок   порушення    ним    встановлених    правил
використання,   зберігання   чи  транспортування  товару  (роботи,
послуги) або дії непереборної сили.
( Статтю 17 доповнено частиною п'ятою згідно із Законом N 2949-III
( 2949-14 ) від 10.01.2002 )

     Стаття 18. Право споживача на інформацію про товари (роботи,
                послуги)

     1.  Споживач  має  право  на одержання необхідної, доступної,
достовірної та своєчасної інформації про товари (роботи, послуги),
що  забезпечує  можливість  їх  свідомого  і компетентного вибору.
Інформація повинна бути надана споживачеві до придбання ним товару
чи замовлення роботи (послуги). ( Абзац частини першої статті 18 в
редакції Закону N 2949-III ( 2949-14 ) від 10.01.2002 )
     Інформація  про  товари  (роботи,  послуги)  повинна містити:
(  Абзац  частини  першої  статті  18 в редакції Закону N 2949-III
( 2949-14 ) від 10.01.2002 )
     назву  товару;  (  Абзац  частини першої статті 18 в редакції
Закону N 2949-III ( 2949-14 ) від 10.01.2002 )
     зазначення нормативних   документів,   вимогам  яких  повинні
відповідати  вітчизняні  товари (роботи, послуги); ( Абзац частини
першої  статті  18  в  редакції  Закону N 2949-III ( 2949-14 ) від
10.01.2002 )
     дані про основні властивості товарів (робіт,  послуг), а щодо
продуктів харчування - про склад (включаючи перелік використаної у
процесі їх виготовлення сировини,  в тому числі харчових добавок),
номінальну  кількість (масу,  об'єм тощо),  харчову та енергетичну
цінність,  умови використання та  застереження  щодо  вживання  їх
окремими  категоріями  споживачів,  а  також  іншу інформацію,  що
поширюється  на  конкретний продукт; ( Абзац частини першої статті
18 в редакції Закону N 2949-III ( 2949-14 ) від 10.01.2002 )
     відомості про вміст шкідливих для здоров'я речовин  порівняно
з  вимогами  нормативно-правових актів та нормативних документів і
протипоказання щодо застосування; ( Абзац частини першої статті 18
в редакції Закону N 2949-III ( 2949-14 ) від 10.01.2002 )
     позначку про   застосування   генної   інженерії   під    час
виготовлення  товарів; ( Абзац частини першої статті 18 в редакції
Закону N 2949-III ( 2949-14 ) від 10.01.2002 )
     дані про  ціну  (тариф),  умови  та правила придбання товарів
(виконання  робіт,  надання послуг); ( Абзац частини першої статті
18 в редакції Закону N 2949-III ( 2949-14 ) від 10.01.2002 )
     дату  виготовлення;  (  Абзац  частини  першої  статті  18  в
редакції Закону N 2949-III ( 2949-14 ) від 10.01.2002 )
     відомості про умови зберігання; ( Абзац частини першої статті
18 в редакції Закону N 2949-III ( 2949-14 ) від 10.01.2002 )
     гарантійні   зобов'язання   виробника  (виконавця);  (  Абзац
частини  першої статті 18 в редакції Закону N 2949-III ( 2949-14 )
від 10.01.2002 )
     правила та  умови  ефективного  і   безпечного   використання
товарів  (робіт,  послуг);  (  Абзац  частини  першої  статті 18 в
редакції Закону N 2949-III ( 2949-14 ) від 10.01.2002 )
     термін придатності    (служби)   товарів   (робіт,   послуг),
відомості про необхідні дії споживача  після  його  закінчення,  а
також  про  можливі  наслідки  в разі невиконання цих дій; ( Абзац
частини  першої статті 18 в редакції Закону N 2949-III ( 2949-14 )
від 10.01.2002 )
     найменування та  адресу  виробника  (виконавця,  продавця)  і
підприємства,  яке здійснює його функції щодо прийняття  претензій
від    споживача,    а   також   проводить   ремонт   і   технічне
обслуговування. ( Абзац частини першої статті 18 в редакції Закону
N 2949-III ( 2949-14 ) від 10.01.2002 )
     Інформація    про    послуги,    пов'язані    з   концертною,
гастрольно-концертною,    конкурсною,   фестивальною   діяльністю,
повинна   містити   дані   про   використання   чи  невикористання
виконавцями   музичних   творів   фонограм   власного  вокального,
інструментального, вокально-інструментального  виконання музичного
твору  з  музичним  супроводом або без нього чи фонограм музичного
супроводу     до     власного    вокального,    інструментального,
вокально-інструментального  виконання  музичного  твору. ( Частину
першу  статті  18  доповнено абзацом одинадцятим згідно із Законом
N 2438-III ( 2438-14 ) від 24.05.2001 )
     Стосовно товарів (робіт, послуг), які підлягають обов'язковій
сертифікації,  споживачеві повинна надаватись  інформація  про  їх
сертифікацію.
     Стосовно товарів (робіт,  послуг),  які за певних умов можуть
бути  небезпечними  для  життя,  здоров'я споживача та його майна,
виробник  (виконавець,  продавець)  зобов'язаний довести до відома
споживача  інформацію про такі товари (роботи,  послуги) і можливі
наслідки їх впливу.
     2. Інформація,  передбачена пунктом 1 цієї статті, доводиться
до   відома   споживачів   виробником  (виконавцем,  продавцем)  у
супровідній  документації,  що  додається  до  товарів  (наслідків
робіт,  послуг),  на  етикетці,  а  також  маркуванням  чи   іншим
способом  (у доступній наочній формі), прийнятим для окремих видів
товарів (робіт, послуг) або в окремих сферах обслуговування.
(  Абзац  перший  частини  другої  статті 18 із змінами, внесеними
згідно із Законом N 2949-III ( 2949-14 ) від 10.01.2002 )
     Продукти харчування,  упаковані  або  розфасовані  в Україні,
повинні забезпечуватись інформацією про місце їх походження.

     (  Частину  третю  статті  18  виключено  на  підставі Закону
N 2949-III ( 2949-14 ) від 10.01.2002 )

     4.  Якщо  надання  недоступної,  недостовірної,  неповної або
несвоєчасної   інформації  про  товар  (роботу,  послугу)  та  про
виробника (виконавця, продавця) спричинило: ( Абзац перший частини
четвертої  статті  18 в редакції Закону N 2949-III ( 2949-14 ) від
10.01.2002 )
     придбання  товару  (роботи,  послуги),  який не має потрібних
споживачеві властивостей, - споживач має право розірвати договір і
вимагати відшкодування завданих йому збитків;
     неможливість використання придбаного товару (роботи, послуги)
за  призначенням  -  споживач має право вимагати надання у розумно
короткий,  але не більше місяця, термін належної інформації.  Якщо
інформацію в обумовлений термін не буде надано, споживач має право
розірвати договір і вимагати відшкодування збитків;
     заподіяння шкоди  життю,  здоров'ю  або майну споживача - він
має  право  пред'явити  продавцю  (виробнику,  виконавцю)  вимоги,
передбачені   статтею   17   цього   Закону,   а   також  вимагати
відшкодування збитків, завданих природним об'єктам, що перебувають
у    його    володінні   на   праві   власності   або   на   інших
підставах, передбачених законом чи договором.
     5. Збитки,    завдані    споживачеві    товарами   (роботами,
послугами),  придбаними  в  результаті  недобросовісної   реклами,
підлягають відшкодуванню винною особою у повному обсязі.
     Продавець   не   звільняється  від  відповідальності  у  разі
неотримання  ним  від виробника (імпортера) відповідної інформації
про  товар.  ( Частину п'яту статті 18 доповнено абзацом згідно із
Законом N 2949-III ( 2949-14 ) від 10.01.2002 )
     6. Під  час  розгляду  вимог  споживача   про   відшкодування
збитків,  завданих  недостовірною  або  неповною  інформацією  про
товари (роботи,  послуги) чи недобросовісною  рекламою,  необхідно
виходити з припущення,  що у споживача немає спеціальних знань про
властивості та характеристики товарів  (робіт,  послуг),  які  він
придбаває.
     7. Держава створює умови для  набуття  споживачами  потрібних
знань з питань реалізації їх прав.
     Стаття 19. Права споживача у сфері  торговельного  та  інших
                видів обслуговування

     1. За  всіма  громадянами однаковою мірою визнається право на
задоволення  їх  потреб  у  сфері  торговельного  та  інших  видів
обслуговування.   Встановлення   будь-яких   переваг,  прямих  або
непрямих обмежень прав споживачів не допускається,  крім випадків,
передбачених законодавчими актами.
     2. Споживач має право на вільний вибір  товарів  і  послуг  у
зручний  для  нього  час  з  урахуванням  режиму  роботи  продавця
(виконавця).
     Продавець (виконавець)     зобов'язаний    всіляко    сприяти
споживачеві у вільному виборі товарів і послуг.
     Забороняється примушувати   споживача   придбавати  товари  і
послуги неналежної якості або непотрібного йому асортименту.
     3. Продавець  (виконавець)  зобов'язаний  надати  споживачеві
достовірну і доступну інформацію про найменування,  належність  та
режим роботи свого підприємства.
     4.   Споживач   має   право  на  перевірку  якості,  безпеки,
комплектності,  міри,  ваги  та ціни товарів (робіт,  послуг),  що
придбаваються   (замовляються),   демонстрацію    безпечного    та
правильного   їх   використання.  На  вимогу  споживача  продавець
(виконавець)   у   цих   випадках   зобов'язаний    надати    йому
контрольно-вимірювальні  прилади,  документи про якість,  безпеку,
ціну товарів (робіт, послуг).
     У разі коли під час гарантійного терміну необхідно  визначити
причини   втрати   якості   товару  (роботи,  послуги),  продавець
(виконавець) зобов'язаний у триденний термін з дня  одержання  від
споживача   письмової  заяви  організувати  проведення  експертизи
товару  (роботи,  послуги).  Експертиза  провадиться  за   рахунок
продавця (виконавця).  Якщо в результаті експертизи буде доведено,
що  недоліки  виникли  після  передачі  товару  (роботи,  послуги)
споживачеві    внаслідок   порушення   ним   встановлених   правил
використання,  зберігання чи  транспортування,  дій  третіх  осіб,
вимоги   споживача   не   підлягають   задоволенню,   а   споживач
зобов'язаний відшкодувати продавцю (виконавцю,  підприємству,  яке
виконує його функції) витрати на проведення експертизи.  Споживач,
продавець (виконавець) мають право оскаржувати висновки експертизи
у судовому порядку.
(  Частина  четверта  статті  19  в  редакції  Закону  N  2949-III
( 2949-14 ) від 10.01.2002 )
     5.  В  разі  порушення  прав споживача на підприємствах сфери
торговельного та інших видів обслуговування продавець (виконавець)
і працівники цих підприємств несуть відповідальність,  встановлену
законодавством.

     Стаття 20. Право споживача на обмін товару належної якості

     1. Споживач має право обміняти непродовольчий товар  належної
якості на аналогічний у продавця,  у якого він був придбаний, якщо
товар  не  підійшов  за  формою,  габаритами,  фасоном,  кольором,
розміром  або  з  інших  причин  не  може бути ним використаний за
призначенням.
     Споживач має  право  на обмін товару належної якості протягом
14 днів, не рахуючи дня купівлі.
     Обмін товару   належної   якості  провадиться,  якщо  він  не
споживався  і  якщо  збережено  його  товарний  вигляд,   споживчі
властивості,  пломби,  ярлики,  а  також  розрахунковий  документ,
виданий  споживачеві  разом  з  проданим  товаром.  ( Абзац третій
частини  першої  статті 20 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 2949-III ( 2949-14 ) від 10.01.2002 )
     Перелік  товарів,  що  не  підлягають  обміну  (поверненню) з
підстав,   зазначених   у  цій  статті,  затверджується  Кабінетом
Міністрів України.
     2. Якщо на момент обміну аналогічного товару немає у продажу,
споживач має право або придбати будь-які інші  товари  з  наявного
асортименту  з  відповідним перерахуванням вартості,  або одержати
назад гроші у розмірі вартості повернутого товару,  або  здійснити
обмін товару на аналогічний при першому ж надходженні відповідного
товару в продаж.  Продавець зобов'язаний у день надходження товару
в продаж повідомити про це споживача, який вимагає обміну товару.
     При   розірванні   договору   купівлі-продажу  розрахунки  із
споживачем проводяться виходячи з  вартості  товару  на  час  його
купівлі. Гроші, сплачені за товар, повертаються споживачеві у день
розірвання договору,  а у разі неможливості повернути гроші у день
розірвання  договору - в інший термін за домовленістю сторін,  але
не  пізніше  ніж  протягом  7  днів.  (  Частину  другу  статті 20
доповнено  абзацом  згідно  із  Законом N 2949-III ( 2949-14 ) від
10.01.2002 )

     Стаття 21. Недійсність умов договорів, що обмежують права
                споживача

     Умови договору,  що  обмежують  права  споживача  порівняно з
правами, встановленими законодавством, визнаються недійсними. Якщо
в  результаті  застосування  умов  договору,  що  обмежують  права
споживача,  споживачеві завдано  збитків,  то  вони  повинні  бути
відшкодовані винною особою у повному обсязі.
     Споживач має право на відшкодування  збитків,  завданих  йому
виробником  (виконавцем,  продавцем)  у  зв'язку  з  використанням
останнім переваг свого  становища  у  виробничій  чи  торговельній
діяльності.

     Стаття 22.  Правила торговельного,  побутового та інших видів
                 обслуговування

     Правила торговельного,    побутового    та    інших     видів
обслуговування  (виконання  робіт,  надання послуг) затверджуються
Кабінетом  Міністрів  України.   Зазначені   правила   не   можуть
суперечити законодавчим актам України.

     Стаття 23.  Відповідальність  за  порушення законодавства про
                 захист прав споживачів

     У разі порушення законодавства про  захист  прав  споживачів
суб'єкти  господарської  діяльності  сфери торгівлі,  громадського
харчування і послуг несуть відповідальність за:

     відмову споживачу  в  реалізації  його   прав,   установлених
пунктом  1  статті  14  і  пунктом  3 статті 15 цього Закону,  - у
десятикратному розмірі вартості товару,  виконаної роботи (наданої
послуги)  виходячи  з  цін,  що  діяли  на  час  придбання товару,
замовлення  роботи  (надання   послуги),   але   не   менше   двох
неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

     виготовлення або реалізацію товару, виконання роботи, надання
послуги,  що не відповідає вимогам  нормативних  документів,  -  у
розмірі  50  відсотків  вартості  виготовленої  або  одержаної для
реалізації партії товару,  виконаної роботи,  наданої послуги, але
не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян,  а у
разі  якщо   законодавством   суб'єкт   господарської   діяльності
звільнений від ведення обов'язкового обліку доходів і витрат,  - у
розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

     реалізацію товару,  виконання  роботи,  надання  послуги,  що
підлягає   обов'язковій   сертифікації,  але  не  має  сертифіката
відповідності (свідоцтва про визнання іноземного сертифіката), - у
розмірі  50  відсотків  вартості  одержаної  для реалізації партії
товару,  виконаної роботи,  наданої послуги,  але не менше  десяти
неоподатковуваних  мінімумів  доходів  громадян,  а  у  разі  якщо
законодавством суб'єкт  господарської  діяльності  звільнений  від
ведення обов'язкового обліку доходів і витрат,  - у розмірі десяти
неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

     виготовлення, реалізацію товару,  виконання  роботи,  надання
послуги,  що не відповідає вимогам нормативних документів стосовно
безпеки для життя,  здоров'я та майна споживачів  і  навколишнього
природного   середовища,   -  у  розмірі  300  відсотків  вартості
виготовленої або одержаної для реалізації партії товару, виконаної
роботи,   наданої   послуги,   але   не   менше   двадцяти   п'яти
неоподатковуваних  мінімумів  доходів  громадян,  а  у  разі  якщо
законодавством  суб'єкт  господарської  діяльності  звільнений від
ведення  обов'язкового  обліку  доходів  і  витрат,  -  у  розмірі
п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

     реалізацію товару,   виконання   роботи,   надання   послуги,
заборонених для виготовлення та  реалізації  (виконання,  надання)
відповідним державним органом,  - у розмірі 500 відсотків вартості
одержаної для реалізації партії товару,  виконаної роботи, наданої
послуги,  але  не  менше  ста  неоподатковуваних мінімумів доходів
громадян,  а у  разі  якщо  законодавством  суб'єкт  господарської
діяльності  звільнений  від ведення обов'язкового обліку доходів і
витрат,  -  у  розмірі  ста  неоподатковуваних  мінімумів  доходів
громадян;

     реалізацію небезпечного   товару   (отрути,   отрутохімікату,
вибухо-  і   вогненебезпечної   речовини   тощо)   без   належного
попереджувального маркування, а також без інформації про правила і
умови безпечного його  використання  -  у  розмірі  100  відсотків
вартості  одержаної  для  реалізації  партії товару,  але не менше
двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян,  а  у  разі
якщо  законодавством  суб'єкт  господарської діяльності звільнений
від ведення обов'язкового обліку доходів і  витрат,  -  у  розмірі
двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

     відсутність необхідної,  доступної, достовірної та своєчасної
інформації про товар,  роботу,  послугу - у розмірі  30  відсотків
вартості одержаної для реалізації партії товару, виконаної роботи,
наданої послуги,  але не менше п'яти  неоподатковуваних  мінімумів
доходів   громадян,   а   у   разі   якщо  законодавством  суб'єкт
господарської  діяльності  звільнений  від  ведення  обов'язкового
обліку  доходів  і  витрат,  -  у  розмірі п'яти неоподатковуваних
мінімумів доходів громадян;

     створення перешкод службовій особі спеціально  уповноваженого
органу   виконавчої  влади  у  сфері  захисту  прав  споживачів  у
проведенні  перевірки  якості  товарів,  виконуваних   (виконаних)
робіт, надаваних (наданих) послуг, а також правил торговельного та
інших видів обслуговування - у  розмірі  від  1  до  10  відсотків
вартості реалізованих товарів,  виконаних робіт, наданих послуг за
минулий календарний місяць,  але не менше десяти неоподатковуваних
мінімумів  доходів громадян,  а у разі якщо законодавством суб'єкт
господарської  діяльності  звільнений  від  ведення  обов'язкового
обліку  доходів  і  витрат,  -  у розмірі десяти неоподатковуваних
мінімумів доходів громадян;

     реалізацію товару,  термін  придатності  якого  минув,  -   у
розмірі  200  відсотків  вартості залишку одержаної для реалізації
партії товару,  але не  менше  п'яти  неоподатковуваних  мінімумів
доходів громадян;

     порушення умов  договору  між  споживачем  і  виконавцем  про
виконання роботи,  надання  послуги  -  у  розмірі  100  відсотків
вартості   роботи,  послуги.  Ті  самі  дії,  вчинені  щодо  групи
споживачів,  - у розмірі від 1 до 10 відсотків вартості  виконаних
робіт,  наданих послуг за минулий календарний місяць, але не менше
п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

     Суми штрафів зараховуються до державного бюджету.

     Порядок стягнення штрафів  визначається  Кабінетом  Міністрів
України.

     У  разі   невиконання   в  добровільному  порядку  суб'єктами
господарської діяльності сфери торгівлі,  громадського  харчування
та  послуг  визначених  у  статті 5 цього Закону рішень (постанов)
спеціально уповноваженого  центрального  органу  виконавчої  влади
України  у  сфері  захисту  прав  споживачів,  його територіальних
органів та їх посадових осіб про  накладення  стягнення  примусове
виконання   таких   рішень   (постанов)   здійснюється   державною
виконавчою службою в порядку,  встановленому Законом України  "Про
виконавче  провадження" ( 606-14 ). ( Статтю 23 доповнено частиною
четвертою згідно із Законом N 1252-IV ( 1252-15 ) від 18.11.2003 )
(  Стаття  23 із змінами, внесеними згідно із Законами N 230/95-ВР
від 20.06.95, N 783-XIV ( 783-14 ) від 30.06.99, в редакції Закону
N 2949-III ( 2949-14 ) від 10.01.2002 )

     Стаття 24. Судовий захист прав споживачів

     Захист прав    споживачів,    передбачених    законодавством,
здійснюється судом.
     При задоволенні вимог споживача суд одночасно вирішує питання
про відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
     Споживачі за  своїм  вибором   подають   позови  до  суду  за
місцем свого проживання або за місцезнаходженням  відповідача,  за
місцем заподіяння шкоди або за місцем виконання договору.
     Споживачі   звільняються   від   сплати  державного  мита  за
позовами, що пов'язані з порушенням їх прав.


                         Р о з д і л III

                ГРОМАДСЬКІ ОРГАНІЗАЦІЇ СПОЖИВАЧІВ
                     (ОБ'ЄДНАННЯ СПОЖИВАЧІВ)


     Стаття 25. Громадські  організації  споживачів  (об'єднання
                споживачів)

     З метою захисту своїх законних прав  та  інтересів  громадяни
мають  право  об'єднуватися  на  добровільній  основі у громадські
організації споживачів (об'єднання споживачів).
     Об'єднання споживачів   є   громадськими   організаціями,  що
здійснюють свою  діяльність  відповідно  до  Закону  України  "Про
об'єднання громадян" ( 2460-12 ).
     Держава підтримує діяльність об'єднань споживачів.

     Стаття 26. Права громадських організацій споживачів
                (об'єднань споживачів)

     Об'єднання споживачів мають право:
     вивчати споживчі   властивості   продукції,   попит  на  неї,
проводити опитування населення для виявлення громадської думки про
якість товарів, що випускаються і реалізуються, та ціни на них;
     проводити експертизу та випробування товарів (робіт, послуг);
     одержувати від органів державної влади і управління,  органів
місцевого  самоврядування  інформацію,  необхідну  для  реалізації
своїх цілей і завдань;
     сприяти державним органам у  здійсненні  контролю  за  якістю
товарів    (робіт,   послуг),   торговельного   та   інших   видів
обслуговування;
     організовувати юридичну  і консультаційну допомогу споживачам
відповідно до законодавства;
     вносити пропозиції  щодо розробки нормативних документів,  що
встановлюють вимоги до якості товарів (робіт, послуг);
     представляти і   захищати   інтереси   споживачів  в  органах
державної  влади  та  управління   та   місцевого   самоврядування
відповідно до законодавства;
     вносити   в   органи   державного   управління   і  суб'єктам
господарської  діяльності  пропозиції  про  заходи щодо підвищення
якості товарів (робіт, послуг), про тимчасове зупинення випуску та
реалізації   товарів   (робіт,   послуг),   які   не  відповідають
встановленим  вимогам  щодо  якості,  про  припинення виробництва,
вилучення  з  реалізації  та  продажу  товарів (робіт, послуг), що
становлять  небезпеку  для  життя,  здоров'я та майна громадян або
завдають  шкоди  навколишньому  природному середовищу, а також про
скасування цін, встановлених з порушенням чинного законодавства;
     звертатися з  позовом  до  суду  про  визнання  дій продавця,
виробника   (підприємства,   що  виконує  їх  функції),  виконавця
протиправними  щодо невизначеного кола споживачів і припинення цих
дій.
     При задоволенні   такого   позову  суд  зобов'язує  порушника
довести рішення суду у встановлений ним строк через засоби масової
інформації або іншим способом до відома споживачів.
     Рішення суду,  що  набрало  законної  сили,про  визнання  дій
продавця,   виробника   (підприємства,  що  виконує  їх  функції),
виконавця  протиправними  щодо  невизначеного  кола   споживачів є
обов'язковим   для   суду,   що  розглядає  позов  споживача  щодо
цивільно-правових наслідків їх дій з питань,  чи мали місце ці дії
і чи були здійснені вони цими особами;
     відповідно до законодавства захищати в судовому порядку права
споживачів,  які  не  є членами громадських організацій споживачів
(об'єднань споживачів);
     звертатись до  правоохоронних  органів  та органів державного
управління про притягнення  до  відповідальності  осіб,  винних  у
випуску та реалізації неякісних товарів (робіт, послуг);
     інформувати громадськість про права споживачів;
     сприяти розвитку   міжнародного   співробітництва   у  галузі
захисту прав та інтересів споживачів.


 Голова Верховної Ради Української РСР                   Л.КРАВЧУК

 м. Київ, 12 травня 1991 року
      N 1023-XII

 

 

Загружаем курсы валют от minfin.com.ua

Подписка на рассылку

Видео